«Генеральскі доньки» у драматургії fin de siècle: Фрекен Жюли, Гедда Ґаблер, Електра

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз образів титульних героїнь драм А. Стріндберга «Фрекен Жюлі» (1888), Г. Ібсена «Гедда Ґаблер» (1890) та Г. фон Гофмансталя «Електра» (1903). Незважаючи на розбіжності у трактуванні цими авторами «жіночого питання», і фрекен Жюлі, і Гедда Ґаблер, і Електра втілюють тип жінки, що заперечує материнство та ненавидить власну стать, вони – насамперед дочки своїх батьків, котрі втратили колись високий соціальний статус. Аналіз драм А. Стріндберга, Г. Ібсена та Г. фон Гофмансталя свідчить про неоднозначність та багатошаровість жіночого образу в літературі fin de siècle, що його не спростити до застиглих схем ‑ «нова жінка», «femme fatale» і «femme fragile». Характери Гедди, Жюлі, Електри унаочнюють фрагментарність душі сучасної людини, її істеричну нестабільність, розірваність між старим та новим.