Ахматова. Данте. Крим (стаття 2)

  • V. P. Kazarin Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
  • M. O. Novikova Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
Ключові слова: Данте, Ахматова, Кримський Текст, кримські біографічні реалії, Ювілейна доповідь (1965), ранні італійські й кримські імпресії, центральний патріотичний мотив, субмотиви (приниженості, опору, каяття, свободи), символіка

Анотація

Стаття є продовженням попередньої роботи авторів, присвяченої дантівським мотивам у Кримському Тексті Анни Ахматової і в кримських реаліях її біографії. Перша стаття досліджувала, переважно, соціокультурний контекст і хронотопну основу ахматовського звернення до Данте крізь призму її ранніх кримських вражень. Другу статтю фокусовано на пізній Ювілейній доповіді Ахматової про Данте (1965). Показано, що й ця доповідь побудована не лише на італійських, але й на кримських імпресіях Ахматової. Однак центральним мотивом у пізньої Ахматової-дантолога стає патріотичний мотив. Він отримує в неї загострено автобіографічне й тому драматичне звучання, містячи в собі додаткові субмотиви (поезія як голос Бога й голос народу; вірність Батьківщині й вимушена еміграція, зовнішня й/або внутрішня). Дантовська тема розгортається в Ахматової як рух від масштабу сугубо особистого до масштабу загальнонаціонального, від зовнішньої приниженості до внутрішнього опору, від каяття до духовної свободи. Таку еволюцію підтримує ахматовська символіка: світлова, колористична, предметна, просторова, історична. У попередніх публікаціях на тему «Ахматова. Данте. Крим»  ми відмічали те, що висловлення на цю тему та  припущення не «закривають» її, а навпаки, «відкривають» додаткові підступи до неї. Зокрема, кримська дантеана Ахматової висвітлює по-новому багато інших ахматівських текстів,  як кримські, так й «некримські». Це припущення продовжує   знаходити своє підтвердження.

Посилання

Ахматова А. А. Собрание сочинений. В 6 тт. / А. А. Ахматова. – Москва: Эллис Лак, 1998-2002; Т. 7 (дополнительный). – 2004.

Ахматова. Данте. Крым: (К постановке проблемы) // Вопросы русской литературы: Межвузовский научный сборник. – Симферополь. – 2014. – Вып. 29 (86). – С. 5-22.

Данте Алигьери. Божественная Комедия / Перевод с итальянского, вступительная статья и комментарии М. Л. Лозинского. – Москва: Эксмо, 2012. – 864 с.

Черных В. А. Летопись жизни и творчества Анны Ахматовой: 1889-1966. Издание 2-е, исправленное и дополненное / В. А. Черных. – Москва: Индрик, 2008. – 768 с., ил.

Вуаль (фата, покрывало) Беатриче названа, собственно говоря, не белой, а прозрачной (candido). «Белый» по-итальянски был сначала albus; позже слово это вышло из употребления и заменилось на германское заимствование blank (Алисова Т. Б. и др. Введение в романскую филологию: Учебник. – Издание 2-е, исправленное и дополненное. – Москва: Высшая школа, 1987. – 344 с. – С. 132).

Данте Аліг’єрі. Божественна Комедія: Чистилище / Переклав Максим Стріха. – Львів: Астролябія, 2014. – 320 с.

Новикова М. О. Українські замовляння: Коментар. – Київ: Дніпро, 1993. – 308 с.

Холл, Джеймс. Словарь сюжетов и символов в искусстве. Перевод с английского и вступительная статья Александра Майкапара. – Москва: КРОН-ПРЕСС, 1999. – 656 с. – (Серия «Академия»).

Подробнее об «укоризнах Христовых» см.: Medieval English Verse. Translated with an Introduction by Brian Stone. – Penguin Books Ltd. – Harmondsworth, Middlesex, England. – 1977. – 251 p.

Кихней Л. Г. Дантовский код в поэзии Анны Ахматовой // Анна Ахматова: эпоха, судьба, творчество. Крымский Ахматовский научный сборник. Вып. 8. – Симферополь: Крымский Архив, 2010. – С. 114-127.

Гоголь Н. В. Собрание сочинений. В 9 тт. / Составление и комментарии В. А. Воропаева, И. А. Виноградова. – Москва: Русская книга, 1994.

Як цитувати
Kazarin, V. P., & Novikova, M. O. (1). Ахматова. Данте. Крим (стаття 2). Від бароко до постмодернізму: збірник наукових праць, 20(1). вилучено із https://zarlit.dp.ua/index.php/BP/article/view/170